Методична робота



ЙОГО ПОКЛИКАННЯ – ВЧИТИ ДІТЕЙ ІСТОРІЇ
РІДНОГО КРАЮ
                                                    

Історія – колективна жива пам'ять, найцікавіша книга про життя народів нашої планети. Це наука про минуле людського суспільства і його сьогодення, про закономірності розвитку людського життя в конкретних формах та просторово-часових вимірах. Так думає і говорить, людина закохана у свою справу. Такою людиною є вчитель історії та правознавства Дикий Іван Федорович – вчитель-методист, відмінник освіти України. Але не тільки розум і знання прикрашають Івана Федоровича. Щедрої душі людина, він й на уроках і в позаурочний час, зігріває своїм теплом серця дітей, веде їх у країну знань.
Закінчивши в 1974 році Великоандрусівську середню школу із золотою медаллю, Дикий І.Ф. поїхав підкоряти вищі навчальні заклади міста Києва, і… після армії вступив на історичний факультет Полтавського державного педагогічного інституту імені В.Г. Короленка, який успішно закінчив у 1981 році. І ось уже 29 років викладає історію та правознавство в школах Світловодського району: Федірській ЗШ І-ІІ ступенів, Власівській ЗШ І-ІІІ ступенів, а останні 15 років у своїй рідній Великоандрусівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, яку закінчив учнем 10 класу в далекому 1974 році.
Усе життя І.Ф.Дикого освітлене любов’ю до дітей, до професії вчителя, до предмету історії, рідного краю. Робота в школі вимагає особливого душевного настрою, творчого підходу до предмета, який викладається. Сучасний урок історії в школі – це погляд людини на своє минуле з боку. Причому погляд лояльний, неупереджений. Іван Федорович не зводить урок до того, щоб дати учням інформацію до роздумів. Учитель намагається ставити перед учнями запитання і завдання, які їх цікавлять,  розвиває стійкий пізнавальний інтерес до історії як предмета і як науки. Урок, навчальна діяльність дітей для Івана Федоровича не є чимось зовнішнім, штучним. Тому його уроки жваві, насичені цікавою, конкретною роботою.
Педагогу вдалося виробити власний почерк, створити досить ефективну систему роботи, в основі якої поєднання методів активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках, поступовий розвиток самостійної навчально-дослідницької діяльності на заняттях гуртка «Юний історик», в бібліотеці, в шкільному історико – краєзнавчому  музеї.
Дикий І.Ф. досконало володіє методикою викладання історії для різних вікових категорій – від учнів 5 класу до старшокласників. Учитель шукає і відпрацьовує ефективні технології сучасного уроку історії, поєднуючи традиційні форми їх проведення з новітніми освітніми технологіями.
Шкільну історичну освіту вчитель намагається будувати на принципах гуманізації, єдності цивілізаційного і культурологічного підходів у моделюванні змісту історичного матеріалу та поєднання різних підходів у вивченні предмета.
Історія – цікавий і незвичайний предмет, дає змогу педагогові, несучи дітям знання про старовину, звичаї, навчити їх головного – любити свою батьківщину – Україну , бути гідним її громадянином.
Іван Федорович глибоко переконаний, що праця вчителя значно полегшиться, якщо він достатньою мірою використовуватиме можливості підручника. Знайомлячи учнів із структурою поданих матеріалів у підручнику, педагог звертає увагу на матеріали, які учні можуть опанувати самостійно, які при допомозі вчителя, які будуть вивчені шляхом коментованого читання, які шляхом конспектування. Він розробив цілісну систему прийомів роботи з книгою, до якої входять план – конспект основного тексту параграфа з відповідними матеріалами, логічний і методичний аналіз основного тексту, самостійне виконання завдань, що розміщені в кінці навчального тексту.
Оскільки історія триває у просторі і часі, Іван Федорович привчає учнів чітко орієнтуватися в хронології, в послідовності подій, їхній при чинно – часовій обумовленості.
З метою вдосконалення вивчення історичної хронології застосовується система індивідуальних хронологічних таблиць, які систематично ведуть учні при вивченні певних історичних періодів, так в 7 класі при вивченні Київської
Русі учні складають такі таблиці:

№ пп
            Ч  а   с
              П  о  д  і  ї
1
ІV – VІІ століття
Існування Антської держави
    2
V – VІІ століття
Велике розселення слов’ян
    3
Кінець V – VІ століття
Заснування міста Києва
    4
602 рік
Розпад Антської держави
    5
V11 – V111 століття
Формування східнослов’янських союзів
    6
Рубіж ІХ століття
Утворення Руської держави
    7
60-ті роки ІХ століття
Створення слов’янської абетки
    8
60-ті роки ІХ століття
Перша спроба поширення християнства
    9
882 рік
Прихід до влади династії Рюриковичів

  Розвиткові логічного мислення, швидкому запам’ятовуванню навчального матеріалу на уроці, сприяють структурно – логічні таблиці та опорні схеми уроку. Ось один із варіантів викладу матеріалів з використанням структурно – логічної схеми. 7 клас. Історія України. Тема «Запровадження християнства на Русі»
Описание: EC3E0B03

Учитель повідомляє тему, учні записують її в зошиті. Далі починається перший блок інформації: які передумови запровадження християнства на Русі (язичництво – гальмо суспільного розвитку, прийняття християнства Аскольдом, Ольгою). На дошці посередині вгорі вчитель робить запис, який учні відтворюють у зошиті. Потім учитель пропонує пригадати попередній навчальний матеріал, про язичницьких богів. Учитель узагальнює відповіді учнів – у схемі фіксуються ці дані. Для переходу до наступного блоку учні отримують завдання пригадати, про релігійні реформи князя Володимира. Резюме , зроблене учнями за допомогою вчителя , заносяться до схеми. Внаслідок цієї роботи в зошитах учнів з’являється схема. Виконуються вони за принципом ланцюжка.















Описание: 31EBE8F9

Різні варіанти опорних схем створюють умови для дискусії та евристичної бесіди на уроці. Всі логічно – пізнавальні вправи підпорядковані головному завданню уроку і врешті передбачають його вирішення. Система опорних сигналів, таблиць, хронологічних схем полегшує та урізноманітнює роботу учнів, дає можливість проаналізувати й систематизувати матеріал окремої теми та підручника взагалі.
Іван Федорович своїм обов’язком вважає допомогти учням зрозуміти історію своєї Батьківщини, як вона формувалась протягом тисячоліть і успадковується від покоління до покоління. З цією метою педагог використовує сучасні форми і методи навчання. Однією з них, на думку вчителя, є вивчення історії України, через вивчення історії свого роду, краю, села, району, де діти народилися, живуть, навчаються. Великі дороги в широкий світ починаються зі стежки від рідної хати. Історія свого краю – це часточка історії України, з неї починається справжній патріотизм, почуття відповідальності за Батьківщину.




Тому багато уваги Іван Федорович приділяє вивченню учнями історії рідного краю, школярі під його керівництвом проводять пошукову роботу, знаходять документи, фотографії, записують усні розповіді старожилів села про минуле села Великої Андрусівки, Світловодщини.
 Зібрані матеріали, увійшли до історико – краєзнавчого нарису «Історія села Велика Андрусівка». Історико – краєзнавчі матеріали, вчитель вплітає в канву вивчення історії України. Так вивчаючи тему «Наш край у далекому минулому», Іван Федорович на основі результатів археологічних досліджень, матеріалів шкільного історико – краєзнавчого музею,  допомагає учням осмислити історичне минуле нашої землі, процес заселення українських земель: вивчаючи «Київську державу за часів правління Володимира Великого», вчитель в ході вивчення життя і діяльності князя Володимира Святославовича, доводить шляхом опрацювання матеріалів тексту підручника, матеріалів літописів, що Київська Русь стала в Х – ХІ ст.. найбільш розвиненою державою Європи.
Саме тому перевагу в системі викладання історичних дисциплін педагог надає історії України, яка вивчається в контексті світової історії. Всесвітня історія та історія України вивчаються паралельно, згідно з програмою, збігаючись у періодах.
Щоб досягти якісного рівня викладання та урізноманітнити роботу на уроці, Іван Федорович широко використовує можливості кабінету історії, який був створений під його керівництвом в 2000 році.

Описание: 1207AE6F

В ньому зібрані всі необхідні матеріали та обладнання для проведення уроків історії на сучасному рівні. Готуючись до уроків він добирає запитання і завдання, які відповідають розділам і темам програми, а при вивченні теми матеріал подавався б послідовно, був доступним і зрозумілим. Учням пропонує
- опорні конспекти
- випереджаючі завдання
- проблемні завдання
- документальні матеріали
 - запитання для закріплення і контролю знань
- варіанти залікових завдань
Робота з цими матеріалами дає змогу вчителеві організувати диференційовані форми навчання, крім того, значну увагу Іван Федорович приділяє індивідуалізації навчання. Кожна дитина, вважає вчитель, потребує не просто уваги педагога, але й індивідуального підходу, індивідуального завдання. Адже кожна дитина має свій, тільки їй притаманний потенціал, виявити його, вчителю допомагають випереджаючі творчі завдання, які готують учні, майже до кожного уроку: «Походження назви «Русь» (виступ учня):
«У восьмому столітті почали вживати для позначення території племен полян, древлян та сіверян назву «Русь». Щодо походження і значення цієї назви існує досить багато гіпотез: фінського походження, угорського, хозарського та інших. Скандинавська теорія є такою – «руссю» фіни називали одне з племен норманів-шведів, які у VІІІ – ІХ ст.. почали здійснювати походи на узбережжя Західної та Східної Європи. У той же час вони завоювали Новгород і заснували там державу. Автохтонна південно-руська теорія – автохтонне (корінне) населення певної території походить від назви стародавніх племен росоманів та росів, які жили над річкою Рось у Подніпров’ї. Хозарська теорія – гунно-аваро-хозарська держава власне була царством руського народу, держава між Дунаєм і Волгою,  яка склалась під владою гуннів, це й є Русь».
Успішно і з задоволенням вчитель працює з обдарованою молоддю. Його вихованці постійно перемагають на олімпіадах з історії та правознавства, конкурсах різних рівнів.



Описание: CB237155

Високий рівень викладання предмету, професіоналізм і творчий пошук педагога забезпечують стійкий інтерес учнів до предмету, формують їхню майбутню профорієнтацію. Багато школярів, які навчалися у І.Ф. Дикого навчаються на історичному факультеті Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка: Комаров Олександр,        Дуров Сергій, Цвик Анатолій, Олексієнко Сергій, а двоє після закінчення вище зазначеного навчального закладу, працюють вчителями історії в школах Світловодського району – Бутко Андрій, Домбровський Роман,  Карпушін Іван, Полохан Яна.
І.Ф. Дикий щедро ділиться своїм досвідом, творчими знахідками із своїми колегами, очолюючи районне методичне об’єднання вчителів історії та правознавства та проводить заняття у школі підвищення педагогічного досвіду «Майстер – клас» з проблеми «Розвиток критичного мислення на уроках історії та правознавства», з молодими колегами Світловодщини.
Незважаючи на вимогливість до себе і вихованців, Іван Федорович надзвичайно товариський у спілкуванні, людина доброї, спокійної вдачі. А ще він виконує велику громадську роботу: депутат районної ради, керівник сільської художньої самодіяльності. Але сам Іван Федорович переконаний, що його покликання – навчати школярів. Не може він жити без гамірливої дітвори. як і дітвора без нього.



Немає коментарів:

Дописати коментар