Формування громадянської й правової компетентності на уроках правознавства

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст.наголошує на необхідності переходу до нової уманістич-но-інноваційної філософії ос-
віти. Її суть — освіта для лю-
дини. Мета — виховання віль-
ної особистості, здатної до са-
моосвіти і саморозвитку, кри-
тичного мислення, прийняття
відповідальних рішень, здійс-
нення усвідомленого вибору І
у житті. Тобто йдеться про
формування не просто нав-
ченості як суми знань, умінь
і навичок випускників шко-
ли, а про нову якість молодої
людини — компетентність.
Адже можна бути вельми
обізнаним, але некомпетент-
ним. Сучасною наукою про-
понується розподіл компетен-
тностей на ключові (надпред- |

метні), галузеві й предметні.

Громадянська компетент

ність належить до ключо-
вих, найголовніших якостей
сучасної молодої людини.
Вона полягає в здатності ак-
тивно, відповідально й ефек-
тивно реалізувати громадянсь-
кі права та обов'язки в умовах
розвитку демократичного сус-
пільства.

Ця компетентність не-
розривно пов'язала з предмет-
ними компетентностями, які
покликане формувати право-
знавство як дисципліна: реалі-
зувати і послідовно обстоюва-
ти свої права; застосовувати
процедури і технології захисту
власних інтересів, прав і сво-
бод та прав і свобод інших лю-
дей; виконувати громадянсь-
кі обов'язки в межах місцевої
громади, держави та її політич-
них інститутів; використовува-
ти способи діяльності й моделі
поведінки, що в межах чинно-
го законодавства України від-
повідають інтересам саморе-
алізації особистості та захища-
ють її права.

Знання, засвоєні формаль­но, ніби закривають перед лю­диною можливість практичної діяльності. В учня виникає від­чуття непотрібності накопиче­ної інформації. Щоб цього не сталося, потрібно здійснити перехід від інформації до дум­ки, формування власного кри­тичного ставлення, оцінювання суспільних явищ і процесів, а

від нього — до дії, вчинку, ус­відомленого вибору форм пра­вової поведінки. Саме тому розвиток критичного мислен­ня на уроках правознавства я вважаю одним з ефективних інструментів формування гро­мадянської й правової компе­тентності. А засоби і методи їх формування обираю виходя­чи з трьох основних чинників: змісту програмового матеріалу і його значення у становлен­ні особистості громадянина; особливостей розумової діяль­ності учнів і, нарешті, потреб самої дитини як рівноправно­го учасника навчально-вихов- ного процесу.

Для глибокого, неформаль­ного засвоєння понять і юри­дичних категорій використо­вую аналітико-синтетичний ме­тод, метод порівняння. На­

приклад, розглядаючи тему
«Державний лад» у класах із
поглибленим вивченням пра-
вознавства, пропоную учням
порівняти різні елементи фор-
ми держави: форми правлін-
ня (монархію: конституційну
і дуалістичну; республіку: пре-
зидентську, парламентську і
змішану (президентсько-пар-
ламентську та парламентсь-

ко-президентську)); фор-
ми державного управлін-
ня (унітарну і федератив-
ну); форми політичного
режиму (демократичний і
антидемократичний полі-
тичні режими; тоталіта-
ризм і авторитаризм). На
уроках із цивільного пра-
ва варто порівнювати різні
види цивільних договорів
(позики і позички; пози-
ки й оренди), при вивчен-
ні господарського права —
види господарських това-
риств, зміст речових прав
(господарського відання,
оперативного управління,
оперативного використан-

ня), види об'єднань підпри-
ємств тощо.

Щоб цей метод «працював»
на повну силу, допомагаю ді-
тям пройти всі його етапи до
кінця: не просто встановити
спільне і відмінне між понят-
тями, а й проаналізувати, які
серед спільних ознак є основ-
ними і чому, які — серед від-
мінних. Результати досліджен-
ня школярі мають відобразити
в таблиці. Потім найсильнішим
учням я пропоную самостійно
визначити критерії порівняння,
скласти власну схему, таблицю.
Лише тоді, вивчаючи юридичні
категорії, учні не будуть фор-
мально їх зазубрювати, а про-
никатимуть у їхню суть. А від-
так розпізнаватимуть ці явища,
причинно-наслідкові зв'язки
між ними, сформують власну
позицію щодо них.

Формуванню правової й громадянської компетентності сприяє прийом аналізу юридич­ної ситуації. Застосовуючи його на різних етапах уроку (актуалі­зації опорних знань, мотивації навчальної діяльності, закріп­лення матеріалу уроку загалом чи окремих його модулів), ак­центую увагу учнів не лише на вмінні правильно застосову­вати норму закону, а й на ал­горитмі аналізу і розв'язання юридичної задачі.

Алгоритм розв'язання юридичної задачі

1.  Визначаємо, про яку сфе­ру правовідносин ідеться у си­туації (у деяких ситуаціях мож­ливе поєднання правовідносин кількох галузей права).

2.  Для того щоб точно ви­значити сферу правовідносин, з'ясуємо їх склад за відомою учням з першої теми схемою. (Бажано, хо^а б спочатку, за­пропонувати дев'ятикласникам її детально розписати.) Якщо в умові йдеться про правопору­шення, розписуємо за схемою його склад.

3. Визначаємо фактичний та юридичний об'єкти і суб'єктів правовідносин відмінність між суб'єктами права і суб'єктами правовідносин, між загальною та спеціальною дієздатністю фізичних осіб.

4.    З'ясовуємо, що є юри­дичним фактом у цих'правовід- носинах.

5. З'ясовуємо, нормами якої галузі права врегульовуються ці правовідносин.

6.                  синах не слід ігнорувати нор­ми моралі, а держава, врегульо­вуючи ці відносини, має дія­ти в межах, допустимих з точ­ки зору інтересів їх учасників і суспільства.

7.         Звичайно, на кожному уро­ці такий детальний аналіз здій­снити неможливо, та й недо­цільно. Однак варто (якщо це можливо) на окремих уроках виділити для цього час.

8.         Розвитку критичного мис­лення учнів сприяє моделюван­ня правових ситуацій. На відмі­ну від вищеописаного прийо­му, який передбачає, що учні аналізують уже змодельовану ситуацію, пропоную їм змо- делювати її самостійно. На­приклад, у рамках вивчення теми «Юридична відповідаль­ність» доцільно змоделювати ситуації, у яких за одне діян­ня особа може бути притягну­та до двох, трьох або й чотирь­ох видів юридичної відпові­дальності.

9.         Під час вивчення кримі­нального права можна запро­понувати старшокласникам

10.               змоделювати ситуацію, коли один і той самий злочинець в одному випадку буде загаль­ним суб'єктом злочину, а в іншому — спеціальним (на­приклад, громадянин Украї­ни звинувачується у держав­ній зраді й убивстві). Або си­туацію, коли скоєно складний злочин, у складі якого присут­ні одразу дві форми вини (при­міром, умисел щодо дій і не­обережність щодо наслідків), два об'єкти посягання тощо. А на заняттях з обдаровани­ми дітьми ще ускладнюю це завдання, пропонуючи помір­кувати, який об'єкт злочин­ного посягання є основним, а який — додатковим (факуль­тативним) і як це вплине на кваліфікацію злочину.

11.     Звичайно, таке завдання ви­магає від учнів володіння більш складними вміннями і навич­ками, а тому застосовується насамперед у класах поглиб­леного вивчення правознавс­тва або пропонується як ди­ференційоване завдання силь­ним учням.

12.     Ефективним засобом залу­чення учнів до пошуково-до­слідницької діяльності на уро­ці є застосування проблемно- пошукового методу. Викорис­товуючи його, практикую фор­мулювання проблемного пи­тання уроку на початку вив­чення нового матеріалу. Так, під час вивчення теми «Захи­щеність особи у правовій де­ржаві. Особисті права грома­дян України» у 9 класі я про­поную учням поміркувати над словами Вольтера: «Я не поді­ляю твоїх поглядів, але я від­дав би життя за те, щоб ти мав право їх висловити». Наприкін­ці уроку вони повинні сфор­мулювати і обґрунтувати свою думку з цього приводу.

13.     Якщо проблемне питан­ня звучить несподівано, про­вокаційно чи інтригуюче — це лише спонукатиме учнів до більш активної розумової діяльності. Приміром, на уро­ці «Банківські відносини і бан­ківська діяльність» пропоную десятикласникам трохи по­мріяти: «Років через 10—15 ви, вже відомі бізнесмени і юрис­ти, власники знаних і шанова­них фірм, колишні одноклас-

ники, вирішили об'єднати свої капітали і створити банк. Як ви гадаєте, які питання вам необ-хідно з'ясувати, яка інформація потрібна, щоб розпочати діяль¬ність банку?»

З цієї миті доволі абстрак-тна тема перетворюється на предмет дослідження. Ключо-ве питання теоретичної час-тини уроку породжує низку похідних:

•             Де узаконити діяльність банку?

•             Які документи для цього необхідні? '

•             Якою буде організаційно- правова форма банку?

•             Якими видами діяльності він займатиметься, які функції виконуватиме?

•             До яких банківських чи фінансових об'єднань варто вступати?

Учні самі окреслюють за-вдання, над якими працюва-тимуть. Таким чином практич-на частина уроку — ділова гра «Створюємо банк» стає зро-зумілою і очікуваною.

Працюючи у ліцейних класах, де правознавство ви-вчається поглиблено, я дійш¬ла висновку, що одна з важ¬ливих запорук успіху — готов¬ ність і вміння вчителя спілку­ватись зі старшокласниками їх­ньою мовою й на їхньому рів­ні. Слід чітко усвідомлювати, що сучасна молодь широко ко­ристується Інтернетом, обізна­на з комп'ютерними техно­логіями, самостійна і прагма­тична. Тому одним із методів підвищення мотивації учнів, активізації процесів мислення є використання новітніх, зокрема мультимедійних, технологій.

Мультимедіа — сукупність інформаційних матеріалів, що подаються користувачу у вигляді зображень (відеома- теріалів, анімації), звуків та гіпертексту. Під гіпертекс- том слід розуміти не лише сам текст, а й спосіб електронної подачі текстових матеріалів зі складною структурою. Муль­тимедійні засоби дають змогу не лише поповнити брак су­часних наочних посібників, а й оперативно вносити до них зміни, що дуже важливо в пра­вознавстві. їх використання до­помагає повніше врахувати ін­дивідуальні особливості спри­йняття учнів. Адже через ані­мацію, звук, контрасність під­тримується досить стійка ми­мовільна увага, задіюються різ­

ні види пам'яті.

Крім того, використовуючи мультимедійні засоби, можна надати емоційного забарвлення навіть такому складному і «су­хому» матеріалу як теми з теорії держави і права або, скажімо, фінансового права. Створюючи мультимедійний продукт, педа­гог може залучити до активної співпраці учнів, які стають спі­вавторами нового багатовимір­ного дидактичного інструмен­ту. Навчальна діяльність учнів перетворюється на дослідниць­ку, що спирається на їхні інте­реси і життєвий досвід, а знан­ня, набуті в процесі такої діяль­ності — на компетентність.

Я багато років працюю з об­дарованими дітьми і розумію, що в умовах сучасного інфор­маційного суспільства урок — цс лише початок. На ньому ми піднімаємо лише край за­віси, за якою приховано до­свід людства. І хочеться зроби­ти це так, щоб в учня виникло усвідомлене бажання зазирну­ти за неї самостійно, дослідити цю сферу, бо такий досвід по­трібний йому особисто, він ста­не в пригоді у житті, допоможе бути компетентним, а отже — успішним і реалізованим.